Віктимна поведінка

Віктимна поведінка – дії особи, що провокують виникнення віктимної ситуації, яка полягає у конкретній життєвій ситуації, що складається у зв’язку з психологічними якостями особи при виникненні реальної можливості заподіяти їй шкоду.

Віктимна поведінка жертви, як правило, зумовлена:

• особливостями фізіологічного стану особи,

• легковажним та недбалим ставленням до особистої безпеки та безпеки майна,

• легковажним ставленням до норм та правил громадського порядку та громадської безпеки,

• участю у незаконних угодах через довірливість або необізнаність.

За характером віктимна поведінка поділяється на:

1. конфліктну (при створенні або участі у конфлікті),

2. провокаційну (при наявності аморальної поведінки, демонстрації багатства тощо),

3. легковажну (створення аварійної ситуації, довірливого ставлення),

4. правомірну (протидія злочинця при виконанні громадських, службових обов’язків).

Дружина, за моїми спостереженями зараз, досвідом життя разом, виявляє провокаційну форму віктимності завдяки аморальній сексуальній поведінці у Вашій соціальній групі. Поправте мене якщо зі мною тут не згодні.

Така поведінка є її характерною рисою на протязі всьго її життя зі мною, 28 років, тому я можу інтерполювати і з великою вірогіднісю стверджувати, що отриманий нею негативний досвід, наслідки посттравматичного синдрому після перенесеного насильства у вигляді поведінкових розладів, є саме результатом такої віктимної поведінки в ранньому віці, до знайомства зі мною.

ChatGPT дає інше визначення цього терміну, не юридичне: "Віктимна поведінка - це психологічна стратегія, коли особа спробовує привернути увагу або отримати вигоду через відображення себе як жертви, незалежно від реальних обставин." Як не дивно, це визначення теж доречне. Олена саме так себе позиціонує під час флірту. Ця бідна, зі всіх сторін ображена і всіма покинута.